Рецензія на серію фільмів “Дуже страшне кіно”
Серія “Дуже страшне кіно” — це чистий продукт своєї епохи: нахабна, вульгарна, місцями дуже смішна пародія на хорори й попкультуру початку 2000-х. Вона ніколи не була “розумною” комедією і не намагалася такою здаватися. Її сила — в шаленому темпі, абсурді, тупуватому, але часто влучному гуморі та вмінні висміювати модні фільми швидко й без жодного сорому.
Найкраще у франшизі працює перша половина серії. Саме там є енергія, відчуття свободи і той самий хуліганський настрій, через який ці фільми колись розбирали на цитати. Особливо багато для цього зробили Анна Феріс і Реджина Голл — без них серія втратила б половину свого шарму. Але проблема франшизи в тому, що такий гумор дуже швидко старіє: жарти, побудовані на миттєвих трендах, референсах і шок-ефекті, з роками бліднуть.
І це видно навіть по загальному сприйняттю серії: перший фільм отримав змішані, але далеко не провальні оцінки, тоді як далі критичне ставлення ставало дедалі гіршим, а п’ята частина взагалі стала майже дном франшизи — лише 4% на Rotten Tomatoes і 11/100 на Metacritic. Усі п’ять фільмів разом, попри слабку критичну репутацію, все одно зібрали в прокаті майже 900 мільйонів доларів, що добре показує: глядач свою “дурнувату” комедію все ж любив.
У підсумку серія “Дуже страшне кіно” — це не велике кіно і не зразок жанру, але цілком чесна тупувата комедійна атракція. Коли вона смішна — вона смішна по-справжньому. Коли не смішна — це вже просто набір кривлянь, вульгарності й випадкових пародій. Найкраще її сприймати не як “якісну сатиру”, а як безсоромний, хаотичний і дуже 2000-ний кінобалаган. Перші частини ще можна дивитися із задоволенням, а далі серія вже помітно видихається.
Оцінка: 6/10
Найкраще у франшизі працює перша половина серії. Саме там є енергія, відчуття свободи і той самий хуліганський настрій, через який ці фільми колись розбирали на цитати. Особливо багато для цього зробили Анна Феріс і Реджина Голл — без них серія втратила б половину свого шарму. Але проблема франшизи в тому, що такий гумор дуже швидко старіє: жарти, побудовані на миттєвих трендах, референсах і шок-ефекті, з роками бліднуть.
І це видно навіть по загальному сприйняттю серії: перший фільм отримав змішані, але далеко не провальні оцінки, тоді як далі критичне ставлення ставало дедалі гіршим, а п’ята частина взагалі стала майже дном франшизи — лише 4% на Rotten Tomatoes і 11/100 на Metacritic. Усі п’ять фільмів разом, попри слабку критичну репутацію, все одно зібрали в прокаті майже 900 мільйонів доларів, що добре показує: глядач свою “дурнувату” комедію все ж любив.
У підсумку серія “Дуже страшне кіно” — це не велике кіно і не зразок жанру, але цілком чесна тупувата комедійна атракція. Коли вона смішна — вона смішна по-справжньому. Коли не смішна — це вже просто набір кривлянь, вульгарності й випадкових пародій. Найкраще її сприймати не як “якісну сатиру”, а як безсоромний, хаотичний і дуже 2000-ний кінобалаган. Перші частини ще можна дивитися із задоволенням, а далі серія вже помітно видихається.
Оцінка: 6/10
Коментарі
Коментарів поки немає.