Гор Вербінскі: Майбутнє ШІ — це не Скайнет, а значно гірше

Режисер Гор Вербінскі нарешті повернувся на великі екрани через десятиліття після того, як зняв такі блокбастери, як “Пірати Карибського моря”, “Дзвінок” і “Ранго”. Його перший незалежний фільм — науково-фантастична комедія “Удачі, веселощів, не здохни”. У центрі сюжету — штучний інтелект, від якого залежить майбутнє всього світу. Однієї ночі до лос-анджелеської забігайлівки заходить таємничий незнайомець (Сем Роквелл) і просить відвідувачів приєднатися до нього в подорожі, щоб урятувати світ від апокаліпсиса, влаштованого ШІ. У розмові з виданням The Hollywood Reporter Вербінскі розповів про своє повернення у кіно, про небезпеки та обіцянки штучного інтелекту, який одночасно керує нашим життям і загрожує його знищити.

Після десятирічної паузи у виході фільмів як це — повернутися?
Я ніколи й не зупинявся, просто за цей час не виходило фільмів. Я щодня працював над музикою й текстами для великого анімаційного мюзиклу, пропрацьовував дизайн персонажів і візуальні ефекти для екранізації оповідання Джорджа Р.Р. Мартіна “Королі-пустелі”. Ми розробляли восьмисерійну адаптацію роману Альфреда Бестера “Людина без обличчя”. У нас тут у Пасадені, в Blind Wink, така маленька затишна студія. І мені подобається приходити туди щодня, вовтузитися, створювати речі, мистецтво, музику. Але коли я погоджуюся знімати фільм, я знаю, що доведеться викластися повністю. І я готовий на це лише заради того, що мене по-справжньому запалює, але не завжди заради того, що приходить від великих студій чи агентств. Сценарій Метью Робінсона став винятком. Я просто відчув, що в ньому є певна актуальність і безрозсудність.

Як ви особисто ставитеся до ШІ? Це наш друг чи ворог?
Я можу говорити про це безкінечно. Дивіться, у нашій історії майбутнє настільки жахливе, що воно надіслало нам не Арнольда Шварценеггера, а Сема Роквелла. Такий стан справ у нашому майбутньому: тобі потрібен герой, усі герої мертві. Вибач, от такий у нас розклад. І мені це подобається. Мені подобаються вигнанці, я просто фанат таких персонажів. Але повертаючись до вашого запитання про ШІ... Думаю, усе залежить від того, яким буде наше конкретне майбутнє. Не думаю, що наш ШІ — це якийсь Скайнет або ХЕЛ 9000. Це не бездушна машина-вбивця. Мене завжди зачаровувала думка, що буде набагато гірше. Він хотітиме, щоб ми його любили. Його завдання — утримувати нашу увагу. І всі наші найгірші якості ніби вшиті в його вихідний код.

З огляду на цю небезпеку, чи мають уряди регулювати ШІ?
Не думаю, що як режисер я маю право читати проповіді. У мене багато думок, і я б поділився ними за коктейлем. Мені подобаються різні погляди, я люблю слухати, що інші думають про ШІ. Мене турбує, чому його використовують для вигадування історій, музики тощо. Це те, що Я МАЮ робити як людина. Не дихайте за мене. Не забирайте те, що важливо для моєї сутності. Лікувати рак, відправляти ДНК через чорну діру, створювати стабільний термоядерний синтез — уперед. Є багато речей, де він може бути корисним. Але ще він вбирає в себе все з інтернету й випльовує назад так швидко, що ніби починає пити власну сечу. І це змушує мене відчайдушно хотіти купити “Британську енциклопедію”, видану до часів ШІ, щоб мати змогу сказати: “Гей, ми ж раніше все це знали”.

Ви казали, що не хочете знімати одне й те саме, і чітко дали зрозуміти, що вас не цікавить режисура чергових “Піратів Карибського моря”. Над чим працюєте далі?
Думаю, після цього я піду у творчу відпустку, якщо чесно. Але в мене все ще повно цікавих ідей. Зараз з оригінальним матеріалом дуже складно. Стримінги прив’язані до своїх алгоритмів, як каторжники. А студії дуже не люблять ризикувати — їм подавай велику інтелектуальну власність або франшизи. Тож цей досвід став для мене справжнім уроком. Це мій перший, скажімо так, інді-фільм. І, можливо, це єдине місце, де ще можна розповідати такі історії. І мені хотілося б розповісти інші — такі ж, напевно, жанрово визначені. Але не зовсім зрозуміло, куди їх прилаштувати.