Вулична їжа. Азія

Натхненна історія шеф-кухаря вуличної їжі Джей Фай, що вдихнула нове життя в традиційний рецепт супу том ям та отримала зірку Мішлен за омлет із крабом.

Тойо — дотепний, закоханий у свою справу шеф-кухар популярного ізакая в Осаці — місті цінителів їжі. Він зародив популярність такої вуличної їжі, як окономіякі й такоякі.

Вулична їжа Делі — від хрумкого гострого чаата до пряного чоле батуре — тісно пов’язана з родинними традиціями й політичною історією країни.

Серед місцевих делікатесів — від локшини ґудеґ до локшини з борошна касави — найдавнішу історію має джаджан пасар. Рецепт однієї жінки відкриє нам вікно в минуле.

Пудинг із тофу. Суп із риб’ячою головою. Козяче рагу. Родинні вуличні ятки Цзяї — основа кулінарних традицій Тайваню.

На прилавках ринку Кванчжан представлено крабів у соєвому соусі, приготовану вручну локшину й інші улюблені традиційні страви жителів Південної Кореї.

Равлики й ламаний рис — основа вуличної їжі Хошиміну, сформованої під впливом історії та родинних традицій.

Путу пірінг, локшина вонтон, краб під соусом чилі, рис із куркою. Власники улюблених вуличних закладів сингапурців розповідають про своє життя.

Флоренсіо Ескабас використовує щедрі дари моря та суші для приготування супу з рифового вугра, що високо ціниться багатьма жителями його міста.