Коли давньогрецький епос зустрічає кінематограф XXI століття
Крістофер Нолан належить до небагатьох сучасних режисерів, чиє прізвище на афіші здатне продавати квитки не гірше за назву популярної франшизи. Після «Оппенгеймера» він міг дозволити собі практично будь-який проєкт. І обрав один із найскладніших — масштабну екранізацію «Одіссеї» Гомера.
Результат виявився грандіозним, видовищним, технічно майже бездоганним. Але, як це часто буває з Ноланом, емоційна складова не завжди встигає за масштабом режисерських амбіцій.
У центрі історії — Одіссей у виконанні Метта Деймона, цар Ітаки, який після Троянської війни намагається повернутися додому. На шляху його чекають чудовиська, боги, небезпечні моря й численні випробування. Тим часом удома на нього продовжують чекати дружина Пенелопа та син Телемах.
Нолан перетворює давньогрецький епос на справжнє кінематографічне видовище. Масштабні морські сцени, монументальні декорації, міфологічні створіння — усе це виглядає настільки переконливо, що мимоволі згадуєш часи, коли Голлівуд створював великі історичні епопеї, а не нескінченні продовження супергеройських пригод.
Особливо вражає те, як режисер поєднує фізичну реальність зі світом міфів. Боги й чудовиська тут сприймаються не просто як ефектні атракціони, а як частина всесвіту, де людина постійно стикається із силами, які не здатна контролювати.
Метт Деймон переконливий у ролі виснаженого війною правителя. Його Одіссей — не бездоганний герой, а людина, чиї рішення іноді призводять до катастрофічних наслідків.
Роберт Паттінсон демонструє яскраву злодійську харизму в ролі Антіноя, тоді як Енн Гетевей додає стрічці стриманої драматичності.
Проте не все в цій подорожі проходить гладко.
Нолан знову звертається до нелінійної структури оповіді. Для його шанувальників це знайомий прийом, але в історії, яка й без того насичена персонажами та пригодами, такі часові перестановки іноді заважають відчути безперервність мандрівки.
Ще одна проблема — емоційна дистанція. Режисер настільки захоплюється масштабом історії, що деякі важливі взаємини залишаються недостатньо розкритими. Ми захоплюємося тим, як Одіссей долає чергову перешкоду, але не завжди настільки ж сильно переживаємо за його родину.
Цей недолік відзначили й окремі критики, зокрема у Variety, де високо оцінили візуальний розмах стрічки, але поставили під сумнів її здатність по-справжньому зворушити глядача.
au.variety.com
+1
Утім, загальна реакція на фільм надзвичайно позитивна: 94% схвальних рецензій критиків і 96% позитивних оцінок підтвердженої аудиторії на Rotten Tomatoes.
Вердикт: «Одіссея» — одна з наймасштабніших кіноподій 2026 року. Це кіно, яке нагадує, навіщо людство взагалі вигадало великі екрани. Нолану не завжди вдається змусити серце битися швидше, зате змусити очі не відриватися від екрана він уміє як ніхто інший.
Оцінка: 9/10
Крістофер Нолан належить до небагатьох сучасних режисерів, чиє прізвище на афіші здатне продавати квитки не гірше за назву популярної франшизи. Після «Оппенгеймера» він міг дозволити собі практично будь-який проєкт. І обрав один із найскладніших — масштабну екранізацію «Одіссеї» Гомера.
Результат виявився грандіозним, видовищним, технічно майже бездоганним. Але, як це часто буває з Ноланом, емоційна складова не завжди встигає за масштабом режисерських амбіцій.
У центрі історії — Одіссей у виконанні Метта Деймона, цар Ітаки, який після Троянської війни намагається повернутися додому. На шляху його чекають чудовиська, боги, небезпечні моря й численні випробування. Тим часом удома на нього продовжують чекати дружина Пенелопа та син Телемах.
Нолан перетворює давньогрецький епос на справжнє кінематографічне видовище. Масштабні морські сцени, монументальні декорації, міфологічні створіння — усе це виглядає настільки переконливо, що мимоволі згадуєш часи, коли Голлівуд створював великі історичні епопеї, а не нескінченні продовження супергеройських пригод.
Особливо вражає те, як режисер поєднує фізичну реальність зі світом міфів. Боги й чудовиська тут сприймаються не просто як ефектні атракціони, а як частина всесвіту, де людина постійно стикається із силами, які не здатна контролювати.
Метт Деймон переконливий у ролі виснаженого війною правителя. Його Одіссей — не бездоганний герой, а людина, чиї рішення іноді призводять до катастрофічних наслідків.
Роберт Паттінсон демонструє яскраву злодійську харизму в ролі Антіноя, тоді як Енн Гетевей додає стрічці стриманої драматичності.
Проте не все в цій подорожі проходить гладко.
Нолан знову звертається до нелінійної структури оповіді. Для його шанувальників це знайомий прийом, але в історії, яка й без того насичена персонажами та пригодами, такі часові перестановки іноді заважають відчути безперервність мандрівки.
Ще одна проблема — емоційна дистанція. Режисер настільки захоплюється масштабом історії, що деякі важливі взаємини залишаються недостатньо розкритими. Ми захоплюємося тим, як Одіссей долає чергову перешкоду, але не завжди настільки ж сильно переживаємо за його родину.
Цей недолік відзначили й окремі критики, зокрема у Variety, де високо оцінили візуальний розмах стрічки, але поставили під сумнів її здатність по-справжньому зворушити глядача.
au.variety.com
+1
Утім, загальна реакція на фільм надзвичайно позитивна: 94% схвальних рецензій критиків і 96% позитивних оцінок підтвердженої аудиторії на Rotten Tomatoes.
Вердикт: «Одіссея» — одна з наймасштабніших кіноподій 2026 року. Це кіно, яке нагадує, навіщо людство взагалі вигадало великі екрани. Нолану не завжди вдається змусити серце битися швидше, зате змусити очі не відриватися від екрана він уміє як ніхто інший.
Оцінка: 9/10
Коментарі
0 відповідейКоментарів поки немає.