Рецензія на серіал “Гра престолів”
“Гра престолів” — це серіал, який довго прикидався просто дорогим фентезі, а потім спокійно заліз на трон телебачення. HBO випускав його з 2011 по 2019 рік, серіал тривав 8 сезонів і був екранізацією циклу A Song of Ice and Fire Джорджа Р. Р. Мартіна. Загалом він має 89% від критиків і 85% від глядачів на Rotten Tomatoes, а ще назбирав 59 премій Emmy.
Секрет успіху простий: тут майже ніхто не в безпеці, хороші люди часто помирають першими, а влада показана не як красива корона, а як брудна, кривава й дуже дорога звичка. Серіал блискуче працює як політична драма: інтриги, союзи, зради, сімейні війни, помста, релігія, армії, дракони — і все це не розвалюється в купу пафосу. Перший сезон критики теж прийняли дуже тепло: за складну, але захопливу історію, сильну акторську гру та розумно написану драму, яка працює навіть для тих, хто не фанат фентезі.
Найбільша сила серіалу — персонажі. Тут навіть улюбленці публіки не святі, а відверті мерзотники іноді раптом виявляються найцікавішими людьми в кадрі. Тиріон, Серсея, Арія, Джейме, Джон Сноу, Дейнеріс — це не картонки для битв, а живі люди зі слабкостями, амбіціями й тараканами розміром із Вестерос. Плюс серіал вміє в атмосферу: від холодного Півночі до розпечених палаців — усе виглядає так, ніби туди справді можна в’їхати і дуже швидко там загинути.
Але без ложки драккарського дьогтю не обійшлося. Останній сезон — саме той випадок, коли серіал дуже поспішив добігти до фінішу й місцями забув, що до цього він умів дихати, будувати характери й не скакати через події галопом. На Rotten Tomatoes у 8 сезону вже лише 55% від критиків і 30% від глядачів, а на Metacritic користувацька оцінка сезону — 4.1/10. Навіть Reuters писав, що фінал виявився таким же суперечливим, як і весь сезон.
І все ж “Гра престолів” — це не серіал, який знищив себе фіналом. Він просто не дотягнув до власної ж величі в останньому ривку. Перші сезони тут настільки сильні, настільки захопливі й настільки впливові для сучасного телебачення, що скидати весь проєкт з трону через зім’ятий фінал було б несправедливо. Це великий серіал. Просто великий серіал із фіналом, через який хочеться бурчати ще років десять.
Оцінка: 9/10
Секрет успіху простий: тут майже ніхто не в безпеці, хороші люди часто помирають першими, а влада показана не як красива корона, а як брудна, кривава й дуже дорога звичка. Серіал блискуче працює як політична драма: інтриги, союзи, зради, сімейні війни, помста, релігія, армії, дракони — і все це не розвалюється в купу пафосу. Перший сезон критики теж прийняли дуже тепло: за складну, але захопливу історію, сильну акторську гру та розумно написану драму, яка працює навіть для тих, хто не фанат фентезі.
Найбільша сила серіалу — персонажі. Тут навіть улюбленці публіки не святі, а відверті мерзотники іноді раптом виявляються найцікавішими людьми в кадрі. Тиріон, Серсея, Арія, Джейме, Джон Сноу, Дейнеріс — це не картонки для битв, а живі люди зі слабкостями, амбіціями й тараканами розміром із Вестерос. Плюс серіал вміє в атмосферу: від холодного Півночі до розпечених палаців — усе виглядає так, ніби туди справді можна в’їхати і дуже швидко там загинути.
Але без ложки драккарського дьогтю не обійшлося. Останній сезон — саме той випадок, коли серіал дуже поспішив добігти до фінішу й місцями забув, що до цього він умів дихати, будувати характери й не скакати через події галопом. На Rotten Tomatoes у 8 сезону вже лише 55% від критиків і 30% від глядачів, а на Metacritic користувацька оцінка сезону — 4.1/10. Навіть Reuters писав, що фінал виявився таким же суперечливим, як і весь сезон.
І все ж “Гра престолів” — це не серіал, який знищив себе фіналом. Він просто не дотягнув до власної ж величі в останньому ривку. Перші сезони тут настільки сильні, настільки захопливі й настільки впливові для сучасного телебачення, що скидати весь проєкт з трону через зім’ятий фінал було б несправедливо. Це великий серіал. Просто великий серіал із фіналом, через який хочеться бурчати ще років десять.
Оцінка: 9/10
Коментарі
Коментарів поки немає.