Арно́льд Ало́їс Шварцене́ггер

Сім'я Шварценеггерів була католицького віросповідання й кожну неділю відвідувала церкву. Після німецького аншлюсу Австрії 1938 року Густав Шварценеггер вступив до Націонал-Соціалістичної партії Австрії й СА. Під час війни він служив у військовій поліції (фельджандармерії), де отримав чин гауптфельдфебеля (старшого сержанта).

Після війни йому було дозволено працювати шефом місцевої поліції, бо не було доказів, що він учиняв військові злочини. Сім'я жила бідно, одним з найяскравіших спогадів молодості Арнольд називає купівлю холодильника.

Мої батьки були дуже бідними, і в будинку не було ні центрального опалення, ні телевізора й навіть вбиральні — це приміщення містилося на задньому дворі.
Під впливом свого батька Арнольд почав тренуватися грі у футбол, але у віці 14 років віддав перевагу кар'єрі культуриста. Він надихався такими ідолами бодибілдингу, як Рег Парк, Стів Рівз і Джоні Вайсмюллер, яких часто бачив у кіно.

Він щодня ходить у тренажерну залу, й хоча клуб не працював у суботи і неділі, Арнольд усе одно тренувався й у вихідні; він залізав драбиною крізь вікно.[2]

У 1971 році Арнольдів брат Мейнгард гине в автокатастрофі, в момент аварії він був у нетверезому стані. Арнольд не з'являється на похороні. Мейнгард був одружений з Ерікою Кнап і залишив трирічного сина Патріка.

Роком пізніше Густав Шварценеггер умирає від удару, Арнольд не з'являється й на його похороні. Як згодом розповідав сам Арнольд, «система виховання дітей в Австрії й Німеччині сильно відрізнялася від американської, головним у ній було виховувати дисципліну. Я завжди був нонконформістом, і мене часто карали, мене били ременем, ставили в куток. Те, як зі мною поводився батько, можна назвати поганим поводженням з дітьми (англ. child abuse)».

Служба в армії
У 1965 році Арнольда у віці 18 років рекрутують до австрійської армії на 1 рік, де він отримує військовий фах механіка-водія танка[3][4]. А. Шварценеггер дістає цю посаду, попри те, що в австрійській армії на неї зазвичай призначали осіб у віці від 21 року. Тільки в армії вперше Арнольд почав щодня їсти м'ясо.


А. Шварценеггер на зустрічі з військовиками на базі Аріфджан, Кувейт на День Незалежності, 3-я армія, Центральне командування США, 4 липня 2003 року
Він бере участь в конкурсі «Містер Європа» серед юніорів, і виграє його; заради конкурсу він іде в «самовільне», після чого на два місяці потрапляє у військову в'язницю (за іншими даними — на два тижні на гауптвахту). Всупереч розповсюдженій думці, цей виступ не був дебютом; дебют відбувся двома роками раніше на менш відомому змаганні в Ґраці, де Арнольд зайняв друге місце.

Як згодом розповідав майбутній губернатор Каліфорнії, він зміг знайти час і місце для тренувань навіть під час тактичних навчань, коли декілька тижнів жив у польових умовах. Він обладнав штангу з підручних матеріалів, і зберігав її в танку:[5]

Я домігся великого поступу на початковому етапі своїх тренувань, коли служив в австрійській армії й мав багато усіляких справ. Коли ми впродовж шести тижнів брали участь у маневрах уздовж чехословацького кордону, мені доводилося кермувати танк по п'ятнадцять годин на день, запомповувати паливо за допомогою ручного насосу, «боротися» з величезними паливними барилами й ремонтувати. Ми спали в окопах або під танками й повинні були прокидатись о шостій годині ранку. Проте ми з приятелем прокидались о п'ятій, залізали у переділку для танкових інструментів, у якій зберігали свої штанги, й до загального підйому тренувалися цілу годину. Після закінчення денної частини навчань ми тренувалися ще одну годину. Я не можу уявити важчих умов для тренувань і тому наголошую, що знайти час і сили для тренувань — це питання мотивації й зацікавленості.
Справжній атлет завжди, в будь-якій ситуації знайде час і місце для тренувань.


Разом з тим, як він сказав трохи пізніше[6], він не був ідеальним солдатом, і один раз утопив свій танк.

Описуючи свою службу в армії, Арнольд в автобіографії розповідає, з яким нетерпінням він чекав наказу офіцерів почати фізичний вишкіл, а головним підсумком служби називає істотне нарощування м'язової маси.

Переїзд до Мюнхена
Після армії 1966 року переїздить у Мюнхен, де працює в фітнес-клубі. У цей період він живе незаможно, якийсь час доводиться спати на підлозі в тренажерному залі, поки не вдалося винайняти квартиру. Як згадує сам Арнольд у своїй автобіографії, в цей час він поводиться вкрай агресивно, вступаючи в бійки практично щодня і збираючи штрафи за порушення правил дорожнього руху, «я був немов бик, який вигулював своє м'ясо». Слід зазначити, що одним із побічних наслідків вживання стероїдів є підвищена агресивність.

За певний час він починає сам керувати тренажерним залом, проте і при цьому в нього залишається багато боргів.

У 1966 році Арнольд займає друге місце на конкурсі «Містер Всесвіт» у Лондоні, поступившись американцеві Шету Йортону. Такий результат був несподіванкою для нього самого; Арнольд спочатку вважав, що займе не більше, ніж шосте — сьоме місце. У 1967 році він виграє цей титул.

Переїзд до США
У вересні 1968 року, у 21-річному віці, Арнольд прибуває до Америки. За його власними словами, на той момент він погано знав англійську мову й розмовляв із сильним акцентом, що створювало йому труднощі. За Арнольдовими словами, переїзд до США був його мрією з 10 років. Наприкінці 1960-х — на початку 1970-х років він перебуває в країні нелегально, порушуючи умови своєї візи.

Він починає тренуватися в клубі Gold's Gym у Санта-Моніці, Каліфорнія, під патронатом Джо Вейдера. У 1970 році у віці 23 років виграє свій перший титул «Містер Олімпія» у Нью-Йорку.

У 1983 році отримує громадянство США, зберігши громадянство Австрії.

Кар'єра культуриста
Арнольд Шварценеггер почав свій шлях у бодибілдингу у віці 14 років. Як він згадує в своїй автобіографії, після свого найпершого тренування він так втомився, що не міг навіть підняти чашку кави. Основною проблемою початкового етапу своєї спортивної кар'єри він називає брак досвіду і знань про такий відносно новий тоді вид спорту, як бодибілдинг, «озираючись назад, я розумію, як мало тоді всі ми знали». Розповідаючи про свою першу перемогу на конкурсі бодибілдерів, він помічає: «я не мав ані плавок, ані олії на тіло, ні уявлення про те, як позувати, тільки фотографії Рега Парка».

Разом з тим, він домагається разючого прогресу; в «Енциклопедії сучасного бодибілдингу» Арнольд пише, що його руки тоді збільшувалися на пів дюйма за два місяці тренувань, а загальна мускульна маса — на двадцять фунтів за рік. Щоб отримати свій перший титул «Містер Олімпія», у Шварценеґґера пішло всього п'ять років, коли в інших на це йшло до 10 років. Частково він пояснює це генетичною схильністю («Бодибілдинг нагадує інколи змагання між зайцем і черепахою»), зазначаючи, втім, що «судді на змаганнях, оцінюючи атлетів, не говорять — цей учасник тренується всього вісім років, але той — кращий, бо тренується всього три роки!».

Своїм головним завданням як культуриста, після переїзду до США, він називає мету «обтесати привезену з Європи м'язову масу, надати їй потрібної форми». В «Енциклопедії сьогочасного бодибілдингу» Арнольд пише: «Я був здібним учнем. Я підходив до суддів, і питав, що, на їхню думку, я зробив неправильно». Багато чого він навчився у своїх «колег по цеху», зокрема, у свого ідола Рега Парка після особистого знайомства.

Напружена робота принесла численні перемоги; особливе місце в його кар'єрі займає перемога на конкурсі «Містер Олімпія» 1980 року; вона стала несподіваним поверненням після п'ятирічної перерви. У цей час він помітив, що за час його відсутності завдяки зростанню популярності бодибілдингу конкуренція на змаганнях істотно зросла; Венді Лій у «Неофіційній біографії Арнольда Шварценеґґера» відзначає, що, якщо раніше до рівня Арнольда наближалися три — чотири людини, то 1980 року їх були уже десятки. Крім того, 1980 року йому вже було більше тридцяти; як він пише в «Енциклопедії сучасного бодибілдингу», в період підготовки йому довелося ретельніше стежити за своїм харчуванням, ніж при підготовці до попередніх конкурсів.

Після 1980 року Шварценеґґер остаточно завершив свою спортивну кар'єру. Разом з тим він зробив значний внесок у популяризацію бодибілдингу, поширюючи свій величезний досвід у книжках і в часописах з культуризму. У 1988 році організував власний конкурс Арнольд Класик.

Своїм кумиром Шварценеггер називає двох видатних важкоатлетів з України — запоріжця Леоніда Жаботинського[7][8] та макіївця Юрія Власова. За його словами, зустріч з Юрієм Власовим у далекі 1960-ті змінила життя юного австрійця.



Кар'єра в кіно
Арнольд Шварценеггер з 1970 року почав зніматися в фільмах, як це робили багато його ідолів, такі, як і Стів Рівз. Його проблемою спочатку була дуже велика м'язова маса, що виглядала неприродно для кіно, й сильний німецький акцент, через який доводилося уникати довгих складних монологів. Для низки фільмів Арнольду доводилося істотно знижувати вагу. Він відвідує студії акторської майстерності і прагне позбавитися акценту.


Віцепрезидент США Дік Чейні зустрічається з губернатором А. Шварценеґґером у Білому домі, 7 жовтня, 2003 року
фотограф: Девід Бохре
Режисер «Хижака» відзначає: «Це хлопець — здібний: мені говорили, що для роботи з ним буде треба не менше двадцяти дублів, а їх треба три-чотири. Він швидко вчиться». Згодом своєю найнеулюбленішою роботою в кінематографі Шварценеґґер називає перший фільм «Геркулес у Нью-Йорку».

Перші фільми публіка сприйняла стримано; успіх прийшов після «Конана-варвара». Досить довго Арнольдові гонорари залишаються досить невеликими; проте після таких фільмів, як «Термінатор», «Командо», «Пригадати все», і «Термінатор-2» істотно ростуть; гонорар за «Термінатор-3» (2003), 35 млн дол., ставить рекорд у кіноіндустрії.

Бодибілдер отримує ряд престижних премій, зібравши 8 номінацій в антипремії «Золота малина».

Критики заявляють, що акторська майстерність «залізного Арні» не найкраща, і він уникає тривалих складних діалогів; комік Робін Вільямс помічає, що «менше слів, ніж Арнольд Шварценеґґер, сказала тільки шотландська вівчарка Лессі».

Прагнучи піти від образу залізобетонного вбивці, який за увесь фільм вимовляє п'ять-шість фраз, Арнольд починає зніматися в комедійних фільмах. За деякі з них, в тому, числі за найперший «Близнюки» (1988), він не отримує взагалі ніякого гонорару, обмежившись відсотками з продажів.

Комедія «Останній кіногерой» стає пародією Арнольда на самого себе і свій образ «термінатора».

Останні фільми Шварценеггера «Кінець світу», «Шостий день» і «Відшкодування збитків» сприйняті критиками і глядачами досить стримано. У 2003 році виходить довгоочікуваний сиквел «Термінатор-3:Повстання машин», після якого 56-річний Арнольд йде з кіноіндустрії. У цьому ж році він перемагає на виборах на посаду губернатора Каліфорнії, що робить неможливою участь в яких-небудь зйомках (окрім камео). Повернення в кінобізнес залишалося неможливим, принаймні до 2011 року, коли закінчилися його повноваження губернатора. Опісля Шварценеґґер відновлює акторську діяльність і бере участь у високобюджетних бойовиках, як от Нестримні 2.

### Family and Early Life

The Schwarzenegger family was of the Catholic faith and attended church every Sunday. After the German annexation of Austria (Anschluss) in 1938, Gustav Schwarzenegger joined the National Socialist Party of Austria and the SA. During the war, he served in the military police (Feldgendarmerie), where he attained the rank of Hauptfeldwebel (Staff Sergeant).

After the war, he was allowed to work as the local police chief because there was no evidence that he had committed war crimes. The family lived in poverty, and Arnold cites the purchase of a refrigerator as one of his most vivid memories from youth.

> My parents were very poor, and the house had no central heating, no television, and not even an indoor toilet—that room was located in the backyard.

Under the influence of his father, Arnold began training for soccer, but at the age of 14, he chose a career in bodybuilding instead. He was inspired by bodybuilding idols such as Reg Park, Steve Reeves, and Johnny Weissmuller, whom he often saw in the movies.

He went to the gym every day, and although the club was closed on Saturdays and Sundays, Arnold still trained on weekends; he climbed through the window using a ladder.

In 1971, Arnold's brother Meinhard died in a car accident; he was intoxicated at the time of the crash. Arnold did not attend the funeral. Meinhard was married to Erika Knapp and left behind a three-year-old son, Patrick.

A year later, Gustav Schwarzenegger died of a stroke, and Arnold did not attend his funeral either. As Arnold later recounted, "The system of raising children in Austria and Germany was very different from the American one; the main thing was to instill discipline. I was always a nonconformist, and I was often punished; I was beaten with a belt, put in the corner. The way my father treated me can be called child abuse."

### Military Service

In 1965, Arnold was drafted into the Austrian Army for one year at the age of 18, where he trained as a tank mechanic/driver. A. Schwarzenegger obtained this position despite the fact that in the Austrian army, it was usually assigned to individuals aged 21 and over. It was only in the army that Arnold first began eating meat daily.

He participated in the "Mr. Europe" junior contest and won it; for the sake of the competition, he went AWOL, after which he was sentenced to two months in military prison (according to other sources, two weeks in the guardhouse). Contrary to popular belief, this performance was not his debut; his debut took place two years earlier at a lesser-known competition in Graz, where Arnold took second place.

As the future Governor of California later recounted, he was able to find the time and place to train even during tactical exercises when he lived in field conditions for several weeks. He built a barbell from improvised materials and stored it in the tank:

> I made great progress in the initial phase of my training when I served in the Austrian army and had a lot of things to do. When we participated in maneuvers along the Czechoslovak border for six weeks, I had to drive a tank for fifteen hours a day, pump fuel by hand, "wrestle" with huge fuel barrels, and perform repairs. We slept in trenches or under tanks and had to wake up at six in the morning. However, my friend and I would wake up at five, climb into the tank tool compartment where we stored our barbells, and train for a whole hour before the general reveille. After the daytime part of the exercises was over, we trained for another hour. I cannot imagine tougher training conditions, and therefore I emphasize that finding the time and strength to train is a matter of motivation and interest.
A true athlete will always find the time and place to train, regardless of the situation.

However, as he said later, he was not an ideal soldier, and he once sank his tank.

Describing his service in the army in his autobiography, Arnold tells how eagerly he awaited the officers' order to begin physical training, and he names a significant increase in muscle mass as the main result of his service.

### Move to Munich

After the army, in 1966, he moved to Munich, where he worked at a fitness club. During this period, he lived poorly, sometimes having to sleep on the floor of the gym until he could rent an apartment. As Arnold himself recalls in his autobiography, at this time he behaved extremely aggressively, getting into fights almost every day and accumulating fines for traffic violations, "I was like a bull exercising its meat." It should be noted that one of the side effects of steroid use is increased aggression.

After some time, he began managing the gym himself, but even then he still had many debts.

In 1966, Arnold took second place in the "Mr. Universe" contest in London, losing to the American Chet Yorton. This result was a surprise to himself; Arnold initially thought he would place no higher than sixth or seventh. In 1967, he won this title.

### Move to the USA

In September 1968, at the age of 21, Arnold arrived in America. According to his own words, at that time he spoke little English and with a strong accent, which created difficulties for him. According to Arnold, moving to the United States had been his dream since he was 10 years old. In the late 1960s and early 1970s, he was in the country illegally, violating the terms of his visa.

He began training at Gold's Gym in Santa Monica, California, under the patronage of Joe Weider. In 1970, at the age of 23, he won his first "Mr. Olympia" title in New York.

In 1983, he received US citizenship, while retaining his Austrian citizenship.

### Bodybuilding Career

Arnold Schwarzenegger began his journey in bodybuilding at the age of 14. As he recalls in his autobiography, after his very first workout, he was so tired that he couldn't even lift a cup of coffee. He names the lack of experience and knowledge about such a relatively new sport as bodybuilding as the main problem in the initial stage of his sports career; "looking back, I realize how little we all knew then." Talking about his first victory in a bodybuilding contest, he notes: "I had no swimming trunks, no oil on my body, no idea how to pose, only pictures of Reg Park."

At the same time, he achieved astonishing progress; in "The Encyclopedia of Modern Bodybuilding," Arnold writes that his arms were increasing by half an inch in two months of training, and his total muscle mass by twenty pounds in a year. It took Schwarzenegger only five years to win his first "Mr. Olympia" title, while it took others up to 10 years. He partially explains this by genetic predisposition ("Bodybuilding sometimes resembles a competition between a hare and a tortoise"), noting, however, that "the judges in competitions, evaluating athletes, do not say — this participant has been training for only eight years, but that one is better because he has only been training for three years!".

He names the goal of "trimming the muscle mass brought from Europe, giving it the right shape" as his main task as a bodybuilder after moving to the US. In "The Encyclopedia of Modern Bodybuilding," Arnold writes: "I was a capable student. I would go up to the judges and ask them what they thought I had done wrong." He learned a lot from his "colleagues," including his idol Reg Park, after meeting him personally.

Intense work brought numerous victories; a special place in his career is occupied by the victory in the "Mr. Olympia" contest in 1980; it was an unexpected return after a five-year break. At this time, he noticed that due to the growing popularity of bodybuilding, competition in contests had increased significantly during his absence; Wendy Leigh, in "The Unofficial Biography of Arnold Schwarzenegger," notes that while earlier three or four people approached Arnold's level, in 1980 there were already dozens of them. In addition, he was already over thirty in 1980; as he writes in "The Encyclopedia of Modern Bodybuilding," during the preparation period he had to monitor his nutrition more carefully than when preparing for previous contests.

After 1980, Schwarzenegger finally ended his sports career. At the same time, he made a significant contribution to the popularization of bodybuilding, sharing his vast experience in books and magazines on bodybuilding. In 1988, he organized his own "Arnold Classic" contest.

Schwarzenegger names two outstanding heavyweights from Ukraine as his idols—Leonid Zhabotynsky from Zaporizhzhia and Yuri Vlasov from Makiivka. According to him, the meeting with Yuri Vlasov in the distant 1960s changed the life of the young Austrian.

### Career in Cinema

Arnold Schwarzenegger began starring in films in 1970, as many of his idols, such as Steve Reeves, had done. His initial problems were his very large muscle mass, which looked unnatural for cinema, and his strong German accent, which forced him to avoid long, complex monologues. For a number of films, Arnold had to significantly lose weight. He attended acting studios and tried to get rid of his accent.

The director of "Predator" notes: "This guy is capable: they told me that it would take at least twenty takes to work with him, but it takes three or four. He learns quickly." Schwarzenegger later names the first film, "Hercules in New York," as his least favorite work in cinema.

The audience received the first films moderately; success came after "Conan the Barbarian." For quite a long time, Arnold's fees remained quite small; however, after films such as "The Terminator," "Commando," "Total Recall," and "Terminator 2," they grew significantly; the fee for "Terminator 3" (2003), \$35 million, set a record in the film industry.

The bodybuilder received a number of prestigious awards, while also collecting 8 nominations for the anti-award "Golden Raspberry."

Critics state that the acting skill of "Iron Arnie" is not the best, and he avoids long, complex dialogues; comedian Robin Williams notes that "only the Scottish sheepdog Lassie said fewer words than Arnold Schwarzenegger."

Seeking to move away from the image of the reinforced concrete killer who utters five or six phrases throughout the film, Arnold began starring in comedies. For some of them, including the very first "Twins" (1988), he received no fee at all, limiting himself to percentages of sales.

The comedy "Last Action Hero" became Arnold's parody of himself and his "Terminator" image.

Schwarzenegger's last films, "End of Days," "The 6th Day," and "Collateral Damage," were received quite moderately by critics and viewers. In 2003, the long-awaited sequel "Terminator 3: Rise of the Machines" was released, after which the 56-year-old Arnold left the film industry. In the same year, he won the election for Governor of California, which made participation in any filming impossible (except for cameos). A return to the film business remained impossible until 2011, when his term as governor ended. Afterward, Schwarzenegger resumed his acting career and participated in high-budget action films such as *The Expendables 2*.