Арно́льд Ало́їс Шварцене́ггер

Сім'я Шварценеггерів була католицького віросповідання й кожну неділю відвідувала церкву. Після німецького аншлюсу Австрії 1938 року Густав Шварценеггер вступив до Націонал-Соціалістичної партії Австрії й СА. Під час війни він служив у військовій поліції (фельджандармерії), де отримав чин гауптфельдфебеля (старшого сержанта).

Після війни йому було дозволено працювати шефом місцевої поліції, бо не було доказів, що він учиняв військові злочини. Сім'я жила бідно, одним з найяскравіших спогадів молодості Арнольд називає купівлю холодильника.

Мої батьки були дуже бідними, і в будинку не було ні центрального опалення, ні телевізора й навіть вбиральні — це приміщення містилося на задньому дворі.
Під впливом свого батька Арнольд почав тренуватися грі у футбол, але у віці 14 років віддав перевагу кар'єрі культуриста. Він надихався такими ідолами бодибілдингу, як Рег Парк, Стів Рівз і Джоні Вайсмюллер, яких часто бачив у кіно.

Він щодня ходить у тренажерну залу, й хоча клуб не працював у суботи і неділі, Арнольд усе одно тренувався й у вихідні; він залізав драбиною крізь вікно.[2]

У 1971 році Арнольдів брат Мейнгард гине в автокатастрофі, в момент аварії він був у нетверезому стані. Арнольд не з'являється на похороні. Мейнгард був одружений з Ерікою Кнап і залишив трирічного сина Патріка.

Роком пізніше Густав Шварценеггер умирає від удару, Арнольд не з'являється й на його похороні. Як згодом розповідав сам Арнольд, «система виховання дітей в Австрії й Німеччині сильно відрізнялася від американської, головним у ній було виховувати дисципліну. Я завжди був нонконформістом, і мене часто карали, мене били ременем, ставили в куток. Те, як зі мною поводився батько, можна назвати поганим поводженням з дітьми (англ. child abuse)».

Служба в армії
У 1965 році Арнольда у віці 18 років рекрутують до австрійської армії на 1 рік, де він отримує військовий фах механіка-водія танка[3][4]. А. Шварценеггер дістає цю посаду, попри те, що в австрійській армії на неї зазвичай призначали осіб у віці від 21 року. Тільки в армії вперше Арнольд почав щодня їсти м'ясо.


А. Шварценеггер на зустрічі з військовиками на базі Аріфджан, Кувейт на День Незалежності, 3-я армія, Центральне командування США, 4 липня 2003 року
Він бере участь в конкурсі «Містер Європа» серед юніорів, і виграє його; заради конкурсу він іде в «самовільне», після чого на два місяці потрапляє у військову в'язницю (за іншими даними — на два тижні на гауптвахту). Всупереч розповсюдженій думці, цей виступ не був дебютом; дебют відбувся двома роками раніше на менш відомому змаганні в Ґраці, де Арнольд зайняв друге місце.

Як згодом розповідав майбутній губернатор Каліфорнії, він зміг знайти час і місце для тренувань навіть під час тактичних навчань, коли декілька тижнів жив у польових умовах. Він обладнав штангу з підручних матеріалів, і зберігав її в танку:[5]

Я домігся великого поступу на початковому етапі своїх тренувань, коли служив в австрійській армії й мав багато усіляких справ. Коли ми впродовж шести тижнів брали участь у маневрах уздовж чехословацького кордону, мені доводилося кермувати танк по п'ятнадцять годин на день, запомповувати паливо за допомогою ручного насосу, «боротися» з величезними паливними барилами й ремонтувати. Ми спали в окопах або під танками й повинні були прокидатись о шостій годині ранку. Проте ми з приятелем прокидались о п'ятій, залізали у переділку для танкових інструментів, у якій зберігали свої штанги, й до загального підйому тренувалися цілу годину. Після закінчення денної частини навчань ми тренувалися ще одну годину. Я не можу уявити важчих умов для тренувань і тому наголошую, що знайти час і сили для тренувань — це питання мотивації й зацікавленості.
Справжній атлет завжди, в будь-якій ситуації знайде час і місце для тренувань.


Разом з тим, як він сказав трохи пізніше[6], він не був ідеальним солдатом, і один раз утопив свій танк.

Описуючи свою службу в армії, Арнольд в автобіографії розповідає, з яким нетерпінням він чекав наказу офіцерів почати фізичний вишкіл, а головним підсумком служби називає істотне нарощування м'язової маси.

Переїзд до Мюнхена
Після армії 1966 року переїздить у Мюнхен, де працює в фітнес-клубі. У цей період він живе незаможно, якийсь час доводиться спати на підлозі в тренажерному залі, поки не вдалося винайняти квартиру. Як згадує сам Арнольд у своїй автобіографії, в цей час він поводиться вкрай агресивно, вступаючи в бійки практично щодня і збираючи штрафи за порушення правил дорожнього руху, «я був немов бик, який вигулював своє м'ясо». Слід зазначити, що одним із побічних наслідків вживання стероїдів є підвищена агресивність.

За певний час він починає сам керувати тренажерним залом, проте і при цьому в нього залишається багато боргів.

У 1966 році Арнольд займає друге місце на конкурсі «Містер Всесвіт» у Лондоні, поступившись американцеві Шету Йортону. Такий результат був несподіванкою для нього самого; Арнольд спочатку вважав, що займе не більше, ніж шосте — сьоме місце. У 1967 році він виграє цей титул.

Переїзд до США
У вересні 1968 року, у 21-річному віці, Арнольд прибуває до Америки. За його власними словами, на той момент він погано знав англійську мову й розмовляв із сильним акцентом, що створювало йому труднощі. За Арнольдовими словами, переїзд до США був його мрією з 10 років. Наприкінці 1960-х — на початку 1970-х років він перебуває в країні нелегально, порушуючи умови своєї візи.

Він починає тренуватися в клубі Gold's Gym у Санта-Моніці, Каліфорнія, під патронатом Джо Вейдера. У 1970 році у віці 23 років виграє свій перший титул «Містер Олімпія» у Нью-Йорку.

У 1983 році отримує громадянство США, зберігши громадянство Австрії.

Кар'єра культуриста
Арнольд Шварценеггер почав свій шлях у бодибілдингу у віці 14 років. Як він згадує в своїй автобіографії, після свого найпершого тренування він так втомився, що не міг навіть підняти чашку кави. Основною проблемою початкового етапу своєї спортивної кар'єри він називає брак досвіду і знань про такий відносно новий тоді вид спорту, як бодибілдинг, «озираючись назад, я розумію, як мало тоді всі ми знали». Розповідаючи про свою першу перемогу на конкурсі бодибілдерів, він помічає: «я не мав ані плавок, ані олії на тіло, ні уявлення про те, як позувати, тільки фотографії Рега Парка».

Разом з тим, він домагається разючого прогресу; в «Енциклопедії сучасного бодибілдингу» Арнольд пише, що його руки тоді збільшувалися на пів дюйма за два місяці тренувань, а загальна мускульна маса — на двадцять фунтів за рік. Щоб отримати свій перший титул «Містер Олімпія», у Шварценеґґера пішло всього п'ять років, коли в інших на це йшло до 10 років. Частково він пояснює це генетичною схильністю («Бодибілдинг нагадує інколи змагання між зайцем і черепахою»), зазначаючи, втім, що «судді на змаганнях, оцінюючи атлетів, не говорять — цей учасник тренується всього вісім років, але той — кращий, бо тренується всього три роки!».

Своїм головним завданням як культуриста, після переїзду до США, він називає мету «обтесати привезену з Європи м'язову масу, надати їй потрібної форми». В «Енциклопедії сьогочасного бодибілдингу» Арнольд пише: «Я був здібним учнем. Я підходив до суддів, і питав, що, на їхню думку, я зробив неправильно». Багато чого він навчився у своїх «колег по цеху», зокрема, у свого ідола Рега Парка після особистого знайомства.

Напружена робота принесла численні перемоги; особливе місце в його кар'єрі займає перемога на конкурсі «Містер Олімпія» 1980 року; вона стала несподіваним поверненням після п'ятирічної перерви. У цей час він помітив, що за час його відсутності завдяки зростанню популярності бодибілдингу конкуренція на змаганнях істотно зросла; Венді Лій у «Неофіційній біографії Арнольда Шварценеґґера» відзначає, що, якщо раніше до рівня Арнольда наближалися три — чотири людини, то 1980 року їх були уже десятки. Крім того, 1980 року йому вже було більше тридцяти; як він пише в «Енциклопедії сучасного бодибілдингу», в період підготовки йому довелося ретельніше стежити за своїм харчуванням, ніж при підготовці до попередніх конкурсів.

Після 1980 року Шварценеґґер остаточно завершив свою спортивну кар'єру. Разом з тим він зробив значний внесок у популяризацію бодибілдингу, поширюючи свій величезний досвід у книжках і в часописах з культуризму. У 1988 році організував власний конкурс Арнольд Класик.

Своїм кумиром Шварценеггер називає двох видатних важкоатлетів з України — запоріжця Леоніда Жаботинського[7][8] та макіївця Юрія Власова. За його словами, зустріч з Юрієм Власовим у далекі 1960-ті змінила життя юного австрійця.



Кар'єра в кіно
Арнольд Шварценеггер з 1970 року почав зніматися в фільмах, як це робили багато його ідолів, такі, як і Стів Рівз. Його проблемою спочатку була дуже велика м'язова маса, що виглядала неприродно для кіно, й сильний німецький акцент, через який доводилося уникати довгих складних монологів. Для низки фільмів Арнольду доводилося істотно знижувати вагу. Він відвідує студії акторської майстерності і прагне позбавитися акценту.


Віцепрезидент США Дік Чейні зустрічається з губернатором А. Шварценеґґером у Білому домі, 7 жовтня, 2003 року
фотограф: Девід Бохре
Режисер «Хижака» відзначає: «Це хлопець — здібний: мені говорили, що для роботи з ним буде треба не менше двадцяти дублів, а їх треба три-чотири. Він швидко вчиться». Згодом своєю найнеулюбленішою роботою в кінематографі Шварценеґґер називає перший фільм «Геркулес у Нью-Йорку».

Перші фільми публіка сприйняла стримано; успіх прийшов після «Конана-варвара». Досить довго Арнольдові гонорари залишаються досить невеликими; проте після таких фільмів, як «Термінатор», «Командо», «Пригадати все», і «Термінатор-2» істотно ростуть; гонорар за «Термінатор-3» (2003), 35 млн дол., ставить рекорд у кіноіндустрії.

Бодибілдер отримує ряд престижних премій, зібравши 8 номінацій в антипремії «Золота малина».

Критики заявляють, що акторська майстерність «залізного Арні» не найкраща, і він уникає тривалих складних діалогів; комік Робін Вільямс помічає, що «менше слів, ніж Арнольд Шварценеґґер, сказала тільки шотландська вівчарка Лессі».

Прагнучи піти від образу залізобетонного вбивці, який за увесь фільм вимовляє п'ять-шість фраз, Арнольд починає зніматися в комедійних фільмах. За деякі з них, в тому, числі за найперший «Близнюки» (1988), він не отримує взагалі ніякого гонорару, обмежившись відсотками з продажів.

Комедія «Останній кіногерой» стає пародією Арнольда на самого себе і свій образ «термінатора».

Останні фільми Шварценеггера «Кінець світу», «Шостий день» і «Відшкодування збитків» сприйняті критиками і глядачами досить стримано. У 2003 році виходить довгоочікуваний сиквел «Термінатор-3:Повстання машин», після якого 56-річний Арнольд йде з кіноіндустрії. У цьому ж році він перемагає на виборах на посаду губернатора Каліфорнії, що робить неможливою участь в яких-небудь зйомках (окрім камео). Повернення в кінобізнес залишалося неможливим, принаймні до 2011 року, коли закінчилися його повноваження губернатора. Опісля Шварценеґґер відновлює акторську діяльність і бере участь у високобюджетних бойовиках, як от Нестримні 2.