Іллєнко Юрій Герасимович

Юрій Герасимович Іллєнко — український кінооператор, кінорежисер, сценарист та актор. Один із представників хвилі «українського поетичного кіно».

З 1941 під час радянсько-німецької війни війни перебував в евакуації в Сибіру (с. Філіповці Ординського р-ну Новосибірської обл., РФ). 1946 разом з сім'єю переїхав до Москви.

1960 року операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІК) у Москві. Його дипломна робота – перший в історії ВДІКу повнометражний фільм «Прощавайте, голуби», і отримав за нього найвищі нагороди на світових кінофестивалях у Празі і Локарно за найкращу операторську роботу. У 1963 році отримав запрошення зі студії ім. О. Довженка зняти фільм «Тіні забутих предків» режисера Сергія Параджанова. Фільм став лауреатом понад сотні міжнародних кінофестивалів.

У 1960-63 рр. працював асистентом оператора на Ялтинській кіностудії художніх фільмів.

Дебют Юрія Іллєнка у режисурі – «Криниця для спраглих» за сценарієм Івана Драча про винищення українського села, був заборонений постановою ЦК КП України на 22 роки. Наступний фільм «Вечір на Івана Купала» – алегорична історія України, був знятий з екрану рішенням міністра культури СРСР Романова і покладений на полицю на 18 років. Фільм реабілітовано в 1988-му.

У 1989 році Юрій Іллєнко створив незалежну кіностудію «Фест-Земля», на якій зняв перший в Україні фільм не на державні кошти «Лебедине озеро. Зона».

Від 1968 (з перервою) викладав у Київському університетіті театру, кіно і телебачення: від 1990 – засновник і завідувач кафедри кінорежисури та кінодраматургії. Один із засновників і академіків Національної Академії мистецтв України (1996). У 1991-92 – Голова Державного фонду української кінематографії при Кабінеті міністрів України. 1996-98 – член президії Комітетуту з державних премій України ім. Т. Шевченка.

Народний артист УРСР (1987). Лауреат Державних премій України ім. Т. Шевченка (1991; у складі творчого колективу за худож. кінофільм «Тіні забутих предків»), імені О. Довженка (2005). Нагороджений Орденом України «За заслуги» 3-го (1996) та 2-го (2008) ступенів, державними нагородами СРСР. Був членом Національної спілки кінематографістів України (з 1964).

Юрій Іллєнко – брат кінооператора Вадима Іллєнка та кінорежисера Михайла Іллєнеа, батько актора і продюсера, голови Держкіно (2014-2019) Пилипа Іллєнка та українського політика, депутата Верховної Ради України VIII скликання Андрія Іллєнка.

Помер 15 червня 2010 року в селі Прохорівці на Черкащині після тривалої невиліковної хвороби.

Yuri Illienko (18 July 1936 – 15 June 2010) was a Ukrainian film director and screenwriter. He directed twelve films between 1965 and 2002. His 1970 film The White Bird Marked with Black was entered into the 7th Moscow International Film Festival where it won the Golden Prize.

Illienko was one of Ukraine's most influential filmmakers. His films represented Ukraine and what was happening to it. His films were banned in the USSR for their suspected anti-Soviet symbolism. Only in the recent years have his films been re-released and open to the public.

Illienko was born in Cherkasy in 1936 but during World War II his family was evacuated to Siberia while his father was in the Red Army. He graduated high school in Moscow and Gerasimov Institute of Cinematography in 1960. From 1960 till 1963 he worked as a director of photography at the Yalta Film Studio. In 1963 Illienko started his work as an operator and then a director at Dovzhenko Film Studios. His 1965 film Spring for the Thirsty (written by Ivan Drach) and 1968 film Vechir Na Ivan Kupala where both banned by the Soviet authorities till 1988. His 1971 film The White Bird Marked with Black, received the grand prize of the Moscow Film Festival, but at the 24th Congress of the Communist Party of Ukraine the film was (also) banned and branded "the most harmful movie that has ever been made in Ukraine, specifically for young people". His next film, To dream and to live (written in collaboration with Ivan Mykolaichuk), was stopped 42 times at various stages of production. Illienko then emigrated to Yugoslavia, where he shot the film To live in spite of everything. The film won "Silver" at Pula Film Festival and the prize for best actor. In the Ukrainian SSR, the picture was not allowed to be shown. His 1983 film Lisova pisnia. Mavka won the FIPRESCI Prize. In 1987 Illienko received the title of People's Artist of Ukraine. Yuriy Ilyenko created the independent film studio Fest-Zemlya, where he made the first non-state film in Ukraine. His 1990 film "Swan Lake "The Zone"" again won the FIPRESCI Prize. In 1991 and 1992 Illienko was Chairman of the Ukrainian Cinema Foundation. in 1991 he was awarded the Shevchenko National Prize. His 1994 documentary about Serhiy Parajanov received the "Golden Knight" at the film festival Cinema City. In 1996 he became a member of the Academy of Arts of Ukraine. His 2002 film A Prayer for Hetman Mazepa was banned from rental in Russia.

Illienko died of cancer on 15 June 2010 at the age of 74.