Vittorio Gassman

Вітторіо Ґассман — відомий італійський кіноактор.

Народився 1 вересня 1922 року в Генуї, Лігурія, Італія в сім'ї німецького емігранта і італійки. Любов до театру привела Ґассмана в Римську Академію драматичного мистецтва, яку він закінчив у 1942 році. На сцену театру Ґассман вийшов в Мілані в 1942 році, пізніше грав в театрі Елісео в Римі. Грав у драматичній трупі Лукіно Вісконті (1948–1949). Репертуар, в якому брав участь Вітторіо Ґассман, був різноманітний і значний — Достоєвський, Шекспір​​, Вільямс, Сенека. «Гамлет», зіграний Вітторіо Ґассманом в Національному театрі (цей театр створив Ґассман разом з Т. Сальвіні), приніс йому славу, яку можна порівняти зі славою кінозірок. До кінця 1950-х років Ґассман утвердився як видатний театральний актор, драматург і режисер. У 1959 році Вітторіо Ґассман заснував у Римі трупу Італійського народного театру. Дебют актора в кіно відбувся в 1946 році. Кінокар'єра складалася не менш вдало, ніж в театрі. Фільм Джузеппе Де Сантіса «Гіркий рис» (1949) приніс акторові справжній успіх і запрошення зніматися у американських режисерів («Рапсодія» — 1953, реж. Ч. Відор та «Війна і мир» — 1956, реж. К. Відор). Проявив себе і як комедійний актор, віртуозний майстер перевтілення у фільмі Діно Різі «Матадор / Чудовиська» (1963). Разом з Франческо Розі Ґассман поставив фільм «Кін» за Олександром Дюма, де зіграв головну роль. Гассман був актором різнобічним, зі своєрідним негативною чарівністю, яскравим темпераментом та іронією. Вершиною творчості Ґассмана в 1960-і роки в кіно стає роль Бруно в фільмі Діно Різі «Обгін» (1962), де актор грає в дуеті з Трентіньяном. За цю роботу Ґассман отримує «Срібну стрічку». Ще одну «Срібну стрічку» Ґассман заслужено отримав за блискучу роботу у фільмі Маріо Монічеллі «Велика війна». Найбільш значною роботою Ґассмана безумовно стала картина «Запах жінки» (1974, Profumo di donna), яка здобула премію МКФ в Каннах. В подальшому перезнімалася американцями в фільмі «Запах жінки» (1992, Scent of a Woman) з Аль Пачіно. В цьому своєрідному змаганні Ґассман виграє. Ґассман грає у Е. Скола, М. Феррері, Р. Олтмена та інших. І кожна поява актора на екрані стає подією. Ґассман знімає власне кіно, пише сценарії і п'єси. У 1999 році Вітторіо Ґассман залишає сцену, а 29 червня 2000 помирає від серцевого нападу в Римі.

Vittorio Gassman Knight Grand Cross OMRI (Italian pronunciation: [vitˈtɔːrjo ˈɡazman]; born Gassmann; 1 September 1922 – 29 June 2000), popularly known as Il Mattatore, was an Italian actor, director and screenwriter.

He is considered one of the greatest Italian actors, whose career includes both important productions as well as dozens of divertissements.

Gassman's debut was in Milan, in 1942, with Alda Borelli in Niccodemi's La Nemica (theatre). He then moved to Rome and acted at the Teatro Eliseo joining Tino Carraro and Ernesto Calindri in a team that remained famous for some time; with them he acted in a range of plays from bourgeois comedy to sophisticated intellectual theatre. In 1946, he made his film debut in Preludio d'amore, while only one year later he appeared in five films. In 1948 he played in Riso amaro.

It was with Luchino Visconti's company that Gassman achieved his mature successes, together with Paolo Stoppa, Rina Morelli and Paola Borboni. He played Stanley Kowalski in Tennessee Williams' Un tram che si chiama desiderio (A Streetcar Named Desire), as well as in Come vi piace (As You Like It) by Shakespeare and Oreste (by Vittorio Alfieri). He joined the Teatro Nazionale with Tommaso Salvini, Massimo Girotti, Arnoldo Foà to create a successful Peer Gynt (by Henrik Ibsen). With Luigi Squarzina in 1952 he co-founded and co-directed the Teatro d'Arte Italiano, producing the first complete version of Hamlet in Italy, followed by rare works such as Seneca's Thyestes and Aeschylus's The Persians.

In cinema, he worked frequently both in Italy and abroad. He met and fell in love with American actress Shelley Winters while she was touring Europe with fiancé Farley Granger. When Winters was forced to return to Hollywood to fulfill contractual obligations, he followed her there and married her. With his natural charisma and his fluency in English he scored a number of roles in Hollywood, including Rhapsody with Elizabeth Taylor and The Glass Wall before returning to Italy and the theatre.

On 29 June 2000, Gassman died of a heart attack in his sleep at his home in Rome at the age of 77. He was buried at Campo Verano.

Description above from the Wikipedia article Vittorio Gassman, licensed under CC-BY-SA, full list of contributors on Wikipedia